Компенсація за невикористану відпустку: що з ЄСВ?
Частиною
1 ст. 83 КЗпП і ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки передбачено, що
в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі
невикористані дні щорічної відпустки.
Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній
застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та
додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому
числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату
праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг)
за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Як бачимо, у Законі про ЄСВ компенсація за невикористані
відпустки як окрема частина бази нарахування ЄСВ не зазначається. Але є Інструкція
№449, створена під цей Закон, яка визначає порядок нарахування і сплати ЄСВ. І
в ній зазначено: визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при
нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати.
А в пп. 2.2.12 цієї Інструкції суми грошових компенсацій у разі
невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у
розмірах, передбачених законодавством, належать до фонду додаткової заробітної
плати, хоча і є оплатою за невідпрацьований час. Ось це уточнення і те, коли
така компенсація була нарахована (в останній робочий день чи пізніше, після
звільнення) прямо впливає на те, нараховується ЄСВ на її суму чи ні.
Частиною 2 ст. 7 Закону про ЄСВ передбачено, що для осіб,
яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за
відпрацьований час або згідно з рішенням суду середню заробітну плату за
вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом
ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона
нарахована. Аналогічна норма міститься і в Інструкції №449.
На підставі цього податківці
роблять висновки:
- якщо
компенсація була нарахована при звільненні (день звільнення – це останній
робочий день працівника), то на суму такої компенсації нараховується ЄСВ;
- якщо
з якихось причин така компенсація була нарахована після дня звільнення (що
є порушенням ст. 116 КЗпП, але тим не менш), на таку компенсацію ЄСВ
не нараховується. Оскільки вона не належить до виплат за відпрацьований
час.
Крім цього, у ІПК від 29.11.2018 р.
№5003/6/99-99-13-02-03-15/ІПК податківці звертають увагу, що відповідно до п.
10 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ страхувальниками є роботодавці та інші особи,
які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Після
звільнення працівника роботодавець вже не несе обов'язку
страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків. Але це не
стосується випадків, коли працівнику вже після звільнення нараховуються виплати
за відпрацьований час.
Наприклад, тут податківці
роз’яснювали:
- якщо
працівнику після звільнення нараховано премію за відпрацьований час, на
таку виплату поширюється дія ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ. Тобто на таку
виплату колишній роботодавець повинен нарахувати ЄСВ і щодо таких виплат
він залишається страхувальником колишнього працівника;
- а
ось щодо нарахування та виплати роботодавцем сум грошових компенсацій
невикористаних щорічних (основної і додаткової) відпусток та матеріальної
допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівнику після його
звільнення, то так, ЄСВ на такі суми не нараховується, оскільки суми
зазначених грошових компенсацій та допомоги не є платою за відпрацьований
час, а роботодавець в такому випадку не має обов’язку страхувальника щодо
звільненого працівника.
Від себе зазначимо, що утримання, нарахування та сплата ПДФО та військового збору здійснюється колишнім роботодавцем в загальному порядку, незалежно від того, коли така сума компенсації буде нараховуватись та виплачуватись.